До слова, в даний час в російській прийнято писати і говорити флективною, хоча флексія залишається флексией. але "флексівний" теж не буде грубою помилкою, філологи з мовознавцями ще не прийшли до єдиної думки з цього приводу.
аглютинація
Склеювання, як відомо, з`єднання досить жорстке. "приклеєні" до кореня суфікси в будь-якому випадку зберігають своє значення, і значення будь-якого з них ніяк не залежить від того, хто виявиться його сусідом праворуч або ліворуч. І самі форманти в Аглютинативні мови жодним чином не змінюються.
Наприклад, по-татарськи "в його листах" буде хатларинда, де:
· Хат- - лист-корінь слова і одночасно основа всього виразу.
· -лар- - суфікс, що означає, що вираз в множині числі-формант множини.
· -ин- - формант, аналогічний присвійному займенникові другої особи в російській, тобто, "його" або "її".
· -так - суфікс місцевого відмінка. Такий відмінок характерний саме для Аглютинативних язиков- в даному випадку він означає, що листи не розкидані по всьому світу, а зібрані разом і прочитані.
Відео: ЯК ЛЕГКО ВІДРІЗНИТИ ЯПОНСЬКИЙ КОРЕЙСЬКИЙ КИТАЙСЬКИЙ МОВИ НА СЛУХ.
Вже тут видно деякі незручності і переваги аглютинації. -ин- не дозволяє судити, про нього або про неї йде мова. Потрібно вникати в контекст, а він може виявитися розпливчастим. Зате висловлювання, що вимагає російською, практично чисто Фузія, фрази з трьох слів, тут виражено всього одним словом.
Нарешті, неправильні дієслова в Аглютинативні мови - рідкісне виключення. Вивчив правила, яких не так вже й багато - мова знаєш, залишається тільки тренуватися у вимові.
Найголовніший недолік Аглютинативних мов - жорсткі правила порядку слів у реченні. Тут аглютинація помилок не терпить. Наприклад, "Військово-морський флот" по-японськи буде "Дай-Ніппон Тейк-ку кайгун", Що в дослівному перекладі "Великої Японії Імперії Військовий Флот". А якщо сказати: "кайгун Тейк-ку дай-ніппон", То японець хоч і зрозуміє, що мова йде про щось японською, але загальний зміст фрази для нього без роздумів залишиться темним.
флексія
Флективні мови надзвичайно гнучкі і виразні. Не тільки форманти, а й коріння слів в них можуть змінювати своє значення на буквально будь залежно від "сусідів", Порядку проходження в слові або загального змісту фрази. Наприклад, частинка "то"
· Десь там - вказує в невизначеному напрямку.
· Та будівля - вказує конкретний об`єкт.
· Те-є - уточнює сенс.
· Тобто - має сенс тільки в складі вираження.
Далі, форманти у флексії можуть мати подвійний, потрійний і навіть більш широкий зміст. Наприклад, "його", "її", "їх". Тут виражається і особа (друге), і число (єдине або множинне) або навіть підлогу суб`єкта висловлювання. І тут же видно, що сама форманта може абсолютно змінюватися. У Аглютинативні мови таке неможливо в принципі.
Російська мова вчать все, тому не будемо втомлювати читача прикладами. Наведемо лише ще один, жартівливий, але яскраво демонструє гнучкість Фузія.
Чи знайдеться філолог або лінгвіст, здатний пояснити походження слова "вляглося"? А то, що воно означає "вляглося", "заспокоїлося", "придбало статус-кво" відомо всім.
Внаслідок своєї гнучкості флективні мови майже зовсім не зважали на порядку слів. те ж "Військово-морський флот" по-російськи можна сказати як завгодно, і все одно буде ясно, що це таке.
Але гнучкість мови має зворотний бік, навіть дві. Перша - дуже багато правил. Фактично, повністю оволодіти російською може тільки той, хто говорить на ньому з дитинства. Що створює незручності не тільки для іноземних спецслужб (спробуй-но, знайди серед носіїв мови суб`єкта, придатного для підготовки на резидента), але і для бажаючих натурализоваться законослухняних іммігрантів.
Відео: Я вчу 3 мови ?? Як краще вчити іноземні мови / Мої поради, мотивація
синтез
Аглютинативне мови дуже погано приймають в себе іншомовні запозичення. Ті ж японці так не змогли виробити свій власний технічний жаргон, користуються англо-американським. Але економність і повна визначеність аглютинації привела до того, що практично у всіх флективних мовах є елементи аглютинації, що вимагають не настільки жорсткого, але певного порядку слів при побудові фрази.
Наприклад, якщо сказати по-англійськи "Yellow shoes" (Жовті туфлі), то все зрозуміло. А от "Shoes yellow" змусять англосакса поднатужиться, якщо він взагалі зрозуміє, що це означає. Можна сказати "These shoes are yellow" (Ось ці туфлі жовті), але тільки стосовно абсолютно конкретного об`єкта, та ще знадобився артикль зі службовим дієсловом.
Фактично, з Фузія тільки російську та німецьку можна вважати чистими. У них аглютинація майже не помітна і без неї легко можна обійтися, причому мова зовсім не втратить виразності. Решта романо-германські мови синтетичні, тобто в них флексія мирно уживається і дружить з агглютинацией.
Згадаймо розповіді Артура Конан-Дойла. Шерлок Холмс, з його гострим розумом і аналітичними здібностями, ворожить, що б значила (в перекладі на російську) фраза: "Такі відгуки про Вас ми звідусіль одержали". І приходить до висновку: "Це написав німець. Тільки німці можуть так безцеремонно поводитися зі своїми дієсловами". Російського, як відомо, великий сищик не знав.
Що краще?
Так що ж краще - флексія або аглютинація. Все залежить від того, наскільки людина володіє мовою. Хто краще - Шекспір або Лев Толстой? Безглуздий питання. А на класичному китайському, мовою досить примітивного, ізолюючого типу, існує велика література.
"смажений" репортаж на флективно з агглютинацией виходить коротше, ніж на чисто семітської. Але переклад Шекспіра на російську скорочується в обсязі порівняно з оригіналом, а Толстой англійською, навпаки, розбухає. Перш за все - за рахунок тих же артиклів і службових слів.
В цілому, синтетичні мови більш придатні для повсякденного спілкування. Тому-то англійська і стала міжнародною мовою. Але там, де потрібно висловлювати тонкі думки і почуття і складні поняття, у всій красі і могутності виступає флексія як така.
Примітка наостанок
Штучні мови (есперанто, ідо), призначені, щоб швиденько хоч якось зрозуміти один одного - все Аглютинативне.
