Сімейна справа олег янковський
Не дарма ж Жан Клод Ван Дамм, спікірував на добу в Сочі, порівняв це курортне місто з відомими Каннами. На закритті дванадцятого за рахунком “Кінотавра” кінозірку гордо поправив ведучий церемонії Михайло Ширвіндт. Сочі, хлопці, зовсім не маленькі Канни, а, навпаки, Канни - це частина Сочі. Жарти жартами, але за напруженням інтриг і пристрастей, що розгорілися на фініші начебто незвично спокійного огляду, сочинський фестиваль вже цілком можна порівняти з каннським - в місцевому масштабі.
Делікатність ситуації полягала в тому, що журі очолив Марк Захаров, під крилом якого президент фестивалю Янковський і артист Абдулов який рік відточують свою майстерність в “Ленкомі”. Всі неприємні запитання про коректність участі в конкурсі фільму президента Олег Іванович з витонченим спокоєм парирував: не кидати ж професію через це самого президентства, якщо буде гаразд. І справді. Журналісти чекали, затамувавши подих, як викрутиться мудрий Марк Анатолійович з настільки двозначного положення - тим більше що роль Катерини Васильєвої у фільмі Янковського - дійсно блискуча робота і тягнула на “кращу актрису”. Так все і думали до останнього моменту. Ще, правда, за лаштунками “кінотеатру” розігрувалися і банкетні баталії - журі щедро і недвозначно пригощали. Зрозуміло, від чистого продюсерського серця. Особливо, кажуть, тут відзначився пан Семаго, відомий продюсер злощасної стрічки “У серпні 44-го”. Тому чекали від творіння Пташука нової після Гран-прі на “золотому витязі” перемоги.
Однак Марк Анатолійович у своїй тронній промові на сцені зимового театру, аки Понтій Пілат, відкинув усі мерзенні підозри в лобіюванні своїх артистів, одночасно знявши з себе будь-яку відповідальність, акуратно переклавши її на плечі журі (яке, зауважимо, підбирає сам президент фестивалю, той же Олег Янковський). Захаров щоб уникнути пересудів благородно відмовився навіть від додаткового голосу. Члени журі, серед яких були Дмитро Дібров, Марина Мареева, Сергій Проханов, Валентин Смирнитський, твердо постановили вважати кращим фільмом фестивалю “ніжний вік” Сергія Соловйова - бурхливі овації. Гран-прі отримали несподівано “Отрути, або Всесвітня історія отруєнь” Карена Шахназарова - ахи і охи в залі, що переходять в оплески. Політика? Хто знає - але дружба з “Мосфільму” ще ніколи нікому не заважала. Приз за кращу жіночу роль дістався зовсім Катерині Васильєвій, а нікому не відомої Ользі Конської зі стрічки “Любов і інші кошмари”, Яка зіграла ту найжахливішу Любов. Ольга, яка живе нині в Німеччині і організувала там власний театр, - випускниця Школи-студії МХАТу. Андрій Некрасов, постановник фільму, - її чоловік. Ця подружня пара, давно емігрувала з Росії, нині рветься на Батьківщину і своїм вельми шокуючим фільмом (дітям до 20 я б його не рекомендувала) заявила про себе досить зухвало. А облом з Васильєвої дехто зі спостерігачів пояснив і тим, що негоже так щедро обсипати призами президентський фільм - “Приходь на мене подивитися” взяв ще приз імені Мікаела Таривердієва за кращу музику до фільму, приз Гільдії кінознавців і кінокритиків Росії, приз Російського фонду культури (його урочисто вручив сам Микита Михалков). Уф! А ще дехто згадав, що Васильєва була колись дружиною Соловйова, і герой його фільму “ніжний вік” Ваня (він же Митя) - натурально її син. Загалом, виходила дивна сімейність, від якої журі в останню хвилину розсудливо вирішив відмовитися. Ну а приз за кращу чоловічу роль, як ви вже, напевно, здогадалися, отримав Олег Янковський.
А найскандальніші стрічки - “Бременські музики” Абдулова з “геніальним” актором Коржаковим, “Москва” Зельдовича з оригінальним зляганням головних героїв через карту міста і потім в вагоні московського метрополітену, а також “У серпні 44-го” з його нескінченними режисерсько-продюсерсько-авторськими розбірками пролетіли як фанера над Сочі. Скандал, виходить, не завжди найкраща реклама.Олег Янковський: "У мене хороше післясмак"Сюжет фільму “Приходь на мене подивитися” нехитрий, знаком і приємний - це як би різдвяна казка за мотивами п`єси Надії Птушкиной “Поки вона вмирала”. Нова іронія долі на цей раз призводить чарівного й в 50 років плейбоя-аудитора Ігоря (Олег Янковський) напередодні Нового року в незнайомий будинок до самотньої Тетяні (Ірина Купченко), що живе разом з перманентно вмираючої мамою Софією Іванівною (Катерина Васильєва). Помилка дверима обертається поворотом долі ...
- В принципі ця локальна історія замислювалася як телевізійна, - каже Олег Іванович Янковський. - Але вже на озвучании нам запропонували, щоб картина вийшла на великий екран. А робилася вона за всіма законами телебачення. Але це наш перший досвід, і ми з Аграновича вирішили взяти таку локальну історію - теплу, як на наш час дуже необхідну.
У рішенні стати режисером найбільш привабливою для мене виявилася можливість розповісти саме цю історію. Взагалі у мене набутих бажання взятися за режисуру - я ж уже більше 30 років в кіно і в театрі. Хоча розумію, що можливо все закінчиться після цього першого фільму. Але все-таки я не став би займатися “лабораторним кіно” і прагнути робити “відкриття”, На які здатні одиниці, - з цим треба народитися ...
Ця історія дійсно захопила нас з Михайлом Аграновича. І тоді виникло майже стихійне пропозицію, і було прийнято абсолютно безвідповідальне рішення - спробуємо! І все закрутилося, закрутилося. Може бути, так і треба: вплутатися, а потім подивитися, що вийде. І зараз уже можу сказати: про прийняте тоді “безвідповідальному вирішенні” я не шкодую. “післясмак” у мене хороше.
Професія режисера для мене все-таки несподівана. Вперше я опинився по різні боки камери, вперше у мене з`явилася свобода “маневру”. Я міг зробити таке, що мені як актору завжди заборонялося. А я як актор завжди був слухняний режисерові. І тепер думаю, після цього досвіду мені буде важче підкорятися “командиру” на майданчику. Але я завжди намагаюся бути співрежисером своєї ролі.
Працювалося не так просто - під моїм керівництвом адже зібралася досвідчена відома акторська команда. Артисти мали свій погляд на багато ситуацій. І тільки онук (у фільмі в епізодичній ролі знявся онук Янковського - Іван Янковський. - Н.Б.) Дивився на мене з беззастережною довірою і радісно підкорявся. А змусити повірити в нас таких знаменитих актрис, як Купченко та Васильєва, було непросто. Але ми старалися.
