Родич камелії
Ми вже розповідали про багатьох рослинах, безкорисливих друзів людини. Але як обійти мовчанням такі рослини, завдяки яким ми дізналися смак чаю, кави, какао? Вони так давно увійшли в наш побут, що видаються чимось одвічним і невід`ємним. Близько мільярда жителів земної кулі вживає ці приємні і в той же час корисні напої, що стимулюють діяльність організму, що підтримують бадьорий настрій і не заподіюють шкоди.
Правда, чай, какао і кави далеко не вичерпують весь арсенал стимулюючих напоїв. На одному тільки Африканському континенті близько 40 мільйонів чоловік п`є настій насіння дерева кола, понад 30 мільйонів південноафриканців вживає настій листя вічнозеленого деревця - парагвайського чаю. Там же дуже поширене вживання напою, що готується з листя чагарника гуарани.
Словом, кому що подобається. Для нас же головними, що стали "класичними" напоями залишаються, звичайно, чай, какао і кави, але найбільшою популярністю з давніх часів користується чай. Не дарма кажуть, що наша країна стала другою батьківщиною чаю.
На питання, де ж справжня батьківщина чаю, вчені зараз відповідають по-різному. Більшість, однак, сходиться на тому, що цей вічнозелений чагарник, іноді, правда, що досягає 10 метрів висоти, родом з місцевостей, де його і тепер можна зустріти в дикому стані. Це райони тропічних лісів півночі Бірми, Індії та В`єтнаму, Південного Китаю, острова Хайнань. Що стосується чаю як напою, то тут немає ніяких розбіжностей і сумнівів - це винахід китайців, які знають його і люблять з найдревніших часів. Китайською "чай" означає "молодий листочок", Що говорить про вживання для приготування напою саме молодих верхівкових листків.
Хоча чайний кущ відносять до вічнозеленим рослинам, досить великі його листя живуть всього один рік. Правда, голим чайне рослина ніколи не буває: листя у нього обпадають, на відміну від наших листопадних деревних рослин, поступово і переважно навесні. Натомість опалого відразу з`являються нові. Зате цвіте чай восени, на початку вересня. Квітки його поодинці, а то і по два-чотири продовжують з`являтися до самих заморозків. Вони дуже запашні, красивого ніжно-білого кольору або рожеві. Недарма деякі ботаніки відносять чай до роду вишуканою камелії.
Запліднюються мало хто з чайних квіток: всього 2-4 відсотки, утворюючи невеликі плоди - коробочки з гіркими маслянистими насінням. Решта квітки швидко обпадають або в`януть безплідними.
Відомо чимало різновидів і сортів чайного рослини, але основу світового чайного промислу складає чай китайський.
Для зручності збору листа чайні рослини формує у вигляді невеликих стрижених кущів. Близько мільйона гектарів складають його насадження в усьому світі, у нас же загальна площа чайних плантацій перевищила 100 тисяч гектарів.
Далеке минуле оповите серпанком. Є стародавня китайська легенда про те, як довгі дні і ночі, не знаючи відпочинку, молився буддійський священнослужитель Дарма, що переселився з Індії в Китай і отримав тут нове ім`я Та Мо. Одного разу, знесилений довгої молитвою, Та Мо впав і відразу ж заснув, а прокинувшись, розгнівався на себе, відрізав свої повіки і зі злістю кинув на землю. На цьому місці нібито і виріс перший кущ чаю. З його листя Та Мо приготував напій, який знайшов цілющим, що сприяє душевної бадьорості і кличуть на релігійні подвиги. Тому перед смертю і заповідав він усім своїм послідовникам вживати чай, оголосивши його напоєм, обов`язковим при виконанні релігійних обрядів.
Однак чай досить скоро звільнився від опіки служителів культу, так як були встановлені його лікувальні властивості. Перше що дійшло до нас свідоцтво про використання чаю як лікарської рослини відноситься до п`ятого тисячоліття до нашої ери. Це ж підтверджується і найдавнішої китайської енциклопедією Бентсар, створеної в IV столітті до нашої ери. У ній чай описаний детально, з повним знанням справи і як напій, і як рослина.
© KENPEI
Один невідомий арабський мандрівник в записах, датованих 879 роком нашої ери, відзначав, що податі в Китаї збирають "не тільки з солі, а ще й з рослин, листки яких китайці відварюють у воді. Це простий кущ, на якому листя крупніше, ніж на гранатовому дереві, а запах їх значно приємніше, але вони мають деяку гіркоту. Кип`ятять воду, наливають її на листя, і цей напій зцілює від багатьох хвороб".
Чай дуже швидко став в Китаї справжнім народним напоєм. Йому присвячувалися трактати, поетичні твори, влаштовувалися спеціальні чайні будинки, які поети-романтики називали "оазисами в сумної пустелі буття". Існував навіть культ чаю - теізм, яка закликала поклонятися напою, "чудесному серед нікчемності буденного існування". А в одній китайському літописі міститься гімн чаю: "Чай підбадьорює дух, пом`якшує серце, проганяє втому, будить думку, не дозволяє поселитися ліні, полегшує і освіжає тіло і прояснює сприйняття". Не менш захоплено описаний чай в іншому старокитайській творі: "Пий повільно цей чудовий напій, і ти будеш відчувати в собі сили боротися з усіма турботами, які зазвичай обтяжують наше життя. Солодкий спокій, який ти отримаєш завдяки вживання напою, можна тільки відчути, але описати його немає можливості".
З Китаю чай був завезений насамперед в Японію, а потім на початку XVI століття і до Європи. До Росії вперше дійшли відомості про нього в 1567 році: їх привезли козацькі отамани Петров і Ялишев, які повернулися з подорожі по Китаю. Але лише майже через 70 років московський посол Василь Старков привіз цареві Михайлу Федоровичу чотирьохпудових партію чаю. Це був подарунок у монгольського хана за піднесені йому сто соболів. Російський посол довго і наполегливо відмовлявся від нікчемного, на його погляд, дару і прийняв його, лише поступившись наполегливості хана. Але нав`язаний дар припав до смаку в царських покоях. Спочатку в Росії чай вживала переважно придворна знать і то як ліки за приписом лікарів. Поступово споживання чаю розширювалося, а в 1696 році з Москви в Китай вперше за ним споряджається спеціальний казенний караван.
© Martin Benjamin
Згодом попит на чай в Росії став настільки великим, що він зайняв одне з головних місць в імпорті товарів. Близько 75 тисяч тонн чаю щорічно завозили купці в Росію і наживали на цьому величезні капітали. Тільки заварка чаю обходилася країні в 50-60 мільйонів рублів золотом в рік!
Російські внесли свій вклад в історію використання цього дивного рослини: створили спеціальну чайну машину, як прозвали німці наш тульський самовар. Чаювання в Росії стає масовим, і народ навіть ввів своєрідну класифікацію його споживання, що відображала соціальну нерівність людей того часу: внакладку - для багатіїв, вприкуску - для середніх верств населення, вприглядку - для бідноти.
Але якщо самовар можна назвати машиною лише умовно, то комбайн для збирання чайного листа, сконструйований в наш час грузинськими умільцями, не вимагає ніяких знижок. До 1963 року чай у нас прибирали тільки руками. Дві тисячі рухів пальцями, і на дні кошика з`являється перший кілограм ароматних листочків, а середній денний збір близько 30 кілограмів! Уявляєте, яку трудомістку роботу виконували збирачі щодня?
Багато винахідників намагалися полегшити збір чайного листа. Навіть батько кібернетики Норберт Вінер, що не визнавав кордонів конструкторської думки, опустив руки перед цією проблемою. "Все можна придумати і зробити, крім машини для прибирання чаю", -разочарованно укладали інші авторитети. Тільки грузинські конструктори зуміли створити комбайн для збирання чайного листа, який назвали "сакартвело".
"Справжню революцію принесла в чаївництво ваша машина", - одностайно визнали з`їхалися подивитися її в роботі на чайних плантаціях знавці з Японії, В`єтнаму, Індії, Туреччини, Аргентини, Бразилії.
Розумна машина виконує дивно тонку роботу, не просто зістригаючи з кущів чайний лист, а відбираючи лише найніжніші, молоді листочки. До 800 кілограмів листа знімає вона в день, економлячи на кожному центнері 7-8 рублів.
Надзвичайно цікава історія акліматизації чаю в Росії. Перші чайні рослини були завезені до нас близько 150 років тому і посаджені відомим ботаніком Гартвісом на території нинішнього Нікітського ботанічного саду, поблизу Ялти. Тут його протягом 20 років вивчали і розмножували, поки не переконалися, що Крим зі своїм сухим кліматом для культури чаю малопридатний.
З 1846 року розпочалося перше випробування чаю і на Кавказі. Воно довго не давало обнадійливих результатів, однак ентузіасти вітчизняного чайного промислу не здавалися. Серед них були не тільки ботаніки, агрономи, лісівники, а й знамениті вчені, здавалося, дуже далекі від рослинництва: географ-кліматолог А. І. Воєйков і хімік - академік А. М. Бутлеров. Численні перешкоди з`єднаними зусиллями були нарешті подолані. Протягом перших 100 років культури було закладено близько 500 пробних десятин чайних плантацій.
Проте справжнього розмаху вирощування чайного куща досягло тільки в радянський період. Тепер наша країна не тільки повністю забезпечена чаєм власного виробництва, але ще і експортує його. А чаєводи-мічуринці успішно просувають цю культуру в нові райони: на Північний Кавказ, в Середню Азію, Закарпатті та навіть Прикарпатті. Попередня розвідка проводиться в Підмосков`ї і Ленінграді.
У Грузії працює великий колектив Науково-дослідного інституту чаю та субтропічних культур. Його фахівцями виведено кілька цінних гібридних чайних сортів, розроблені агротехніка, що забезпечує високі врожаї, нові способи переробки чайного листа.
Чим же приваблює людей це незвичайне рослина? На це питання вичерпно відповідають біохімічні дослідження. Виявляється, серед багатющої дикої флори нашої Батьківщини, що нараховує, до речі, близько 18 тисяч видів квіткових рослин, немає рослини, хоча б в незначній кількості містить цінна хімічна речовина - кофеїн, а чай містить його до 3,5%. До цього ще додайте до 20% дубильних речовин, вітаміни Ci, Bi, В2, нікотинову і пантотенову кислоти, сліди ефірного масла. Тому-то і вирощують у нас так дбайливо цю культуру, дбайливо збирають молоді листочки чайного куща, обробляють їх на спеціальних фабриках. Дуже важливо своєчасно зібрати листя, так як смакові якості, аромат погіршуються, а вміст кофеїну та інших речовин знижується при запізненні із збиранням навіть на один день.
За технологією приготування чай поділяють на байховий, зелений, чорний, а тепер радянські чаєводи готують ще жовтий і червоний чай, дуже багаті вітамінами і іншими корисними речовинами.
Сучасними науковими дослідженнями більш повно з`ясовано і лікувальне значення чаю. Виявилося, що, крім кофеїну, чай містить і дуже важливий вітамін Р, що зміцнює капілярні кровоносні судини, і танін, який є своєрідним збирачем вітаміну С.
Розповідаючи про чай, не можна не згадати про Ксенії Єрмолаївні Бахтадзе. Живе вона в Чакве, поблизу Батумі, а оселилася тут ще в 1927 році, щоб зайнятися вдосконаленням чайної рослини. Понад 20 чудових сортів чаю створила академік, Герой Соціалістичної Праці К. Е. Бахтадзе. Улюбленим її вихованцем став сорт грузинський-5. Інші і не визнають його чаєм, так великі його листя і незвичайний вид рослини. Напій з листя цього сорту відмінний, незвичайно ніжний, з найтоншим ароматом. Та й врожайністю він удвічі перевищує всі рядові сорти-10 тонн добірного листа дає з гектара.
"Але не одним чаєм живе людина, - жартує Ксенія Єрмолаївна, після чайних справ плекаючи у свого будиночка круглий рік запашний розарій.- Троянди адже квіти радості, а чай напій бадьорості. Без бадьорості немає радості, а без радості Бо навіщо тоді бадьорості?".
Іпользуемие на матеріали:
- С. І. Івченко - Книга про дерева
