Мишача лихоманка

1. Як можна заразитися?

   Зміст

   • Як можна заразитися?
   • Хто перебуває в групі ризику?
   • Основні ознаки недуги і його протягом
   • Способи боротьби з недугою
   • можливі ускладнення
   • профілактичні заходи
2. Хто перебуває в групі ризику?
3. Основні ознаки недуги і його протягом
4. Способи боротьби з недугою
5. можливі ускладнення
6. профілактичні заходи
7. Відгуки Мишача лихоманка

Збудниками хвороби є інфекційні агенти, що відносяться до роду хантавірус. Вони мешкають майже на всіх континентах (крім Африки та Австралії). Як правило, живуть Хантавіруси в березових, соснових, а також осикових лісах. Відповідним для них місцем вважаються занедбані будинки-така інфекція може перебувати навіть в стозі сіна. А ось головними безсимптомними носіями є миші (звідси і пішла народна назва лихоманки).

Передається подібне захворювання декількома шляхами:

• повітряно-пиловим;
• через систематичне вживання в їжу немитих овочів і фруктів;
• внаслідок інфікування гризунами;
• через немитих рук.

Від однієї людини до іншої подібна хвороба передаватися не може (принаймні, таких випадків не зафіксовано).

Як правило, дана геморагічна лихоманка ідентифікується у чоловіків, вік яких становить 16-50 років. У рідкісних випадках подібний недуга знаходять і у жінок.

Важливим є той факт, що найчастіше від цієї хвороби страждають мешканці сільської місцевості. Дана статистика пояснюється частими контактами з природою і її шкідниками, особливо - з гризунами.

Випадки мишачої лихоманки у маленьких дітей фіксуються вкрай рідко. Це пов`язано з тим, що малюкам не доводиться стикатися з потенційними переносниками інфекції, а овочі і фрукти їм завжди дають митими. Таким чином, якщо дитина привчена не брати в рот брудні руки, небезпеки для нього немає ніякої.

Хвороба є сезонною. І у дорослих, і у дітей її ідентифікують в весняно-осінній період.

Мишача лихоманка, симптоми якої багато в чому схожі з ознаками інших захворювань, протікає в кілька стадій. Перший етап хвороби починається після того, як в організм потрапляє вірус. Інкубаційний період може тривати по-різному - 7-46 днів. Але в більшості випадків ця стадія займає 21-25 діб. На даному етапі недуга ніяк не проявляється (навіть у чоловіків, схильних до зараження). Перші симптоми дають про себе знати вже на 2-й (початковій) стадії.

Другий період досить короткий. Він не триває більше 3 днів. Для нього характерні такі відхилення:

• підвищення температури (в середньому, до 40 градусів);
• наявність ознобу і слабкості;
• людини мучать головні болі;
• на обличчі, в шийної та грудної області проявляється покрасненіе- іноді виникає геморагічна сипь- пацієнт може почати мучитися від кон`юнктивіту.

Є випадки, коли подібну лихоманку плутають зі звичайною застудою. Це викликано її поступовим прогресуванням. У таких випадках хворий мучиться від слабкості, невеликого кашлю і загального нездужання.

Наступний період називається олігоуріческім. Він починається на 2-му - 4-му дні протікання хвороби. Спостерігається збереження лихоманки при паралельному зниженні температури. Пацієнту не стає краще-навпаки - виникають нові симптоми. На даному етапі головними ознаками мишачої лихоманки є:

• сильні болі в області попереку і живота;
• через пару діб починається систематична блювота;
• спостерігається сухість шкірного покриву;
• залишаються почервоніння в області обличчя і шиї;
• пацієнта як і раніше мучить кон`юнктивіт;
• відбувається яскраве вираження геморагічної висипки;
• на обличчі проявляється набряклість (в цьому випадку можна робити висновок, що сталося ураження нирок);
• виділення сечі скорочується в кілька разів (є випадки, коли сечовивідних процеси припиняються повністю).

Через 9-13 днів, якщо лікування проходило належним чином, настає поліуріческій період. Він характеризується:

• припиненням блювоти;
• поступовим зникненням болів в області попереку і живота;
• збільшенням обсягів сечі.

Зникнення почервоніння, нормалізація роботи нирок, а також повне позбавлення від слабкості відбуваються вже на заключному етапі. Швидкість настання даної стадії залежить від індивідуальних особливостей організму і від того, наскільки якісним було лікування.

Мишача лихоманка лікується в лікарні під наглядом висококваліфікованого лікаря. Лікувальний алгоритм заснований на прийомі:

• противірусних препаратів (аміксину, Лавомаксу);
• жарознижуючих засобів (парацетамолу);
• знеболюючих ліків (анальгіну);
• протизапальних препаратів (аспірину).

У разі потреби, мишача лихоманка лікується шляхом призначення інфузійної терапії (застосування 5-процентного розчину глюкози), а також вітамінотерапії (наприклад, прийом аскорбінової кислоти).

Незалежно від тяжкості хвороби, лікування супроводжується постільною режимом (терміном на 7-28 днів). Крім того, пацієнту призначається індивідуальна дієта.

Якщо лікування проходило не належним чином, наслідки мишачої лихоманки можуть бути жахливими. Серед них можна виділити:

• розрив нирки або сильне порушення в роботі даного органу;
• набряк легенів;
• локальну пневмонію;
• розвиток серцево-судинної недостатності.

В принципі, профілактика такого захворювання заснована на дотриманні декількох правил:

• миття рук перед їжею;
• ретельному вимиванні овочів і фруктів;
• повної ізоляції від гризунів, а також їх виділень.

Крім того, харчування повинне бути засноване на прийомі тих продуктів, які зберігаються в герметичних упаковках.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!
Увага, тільки СЬОГОДНІ!