10 Питань до себе перш, ніж почати лаяти дитини
Відео: Разведопрос: Михайло Васильович Попов про науку логіці як системі
Виховання дитини - справа непроста. Але часом ми самі є причиною капризів дитини. Ми часто дивимося на поведінку малюка з висоти свого віку, досвіду, фізіологічного розвитку, в кінці кінців. Ось 10 найбільш поширених помилок батьків, які ми здійснюємо, навіть не замислюючись над їх значимістю. Відповісти самі собі на ці питання, перш ніж пускатися у всі тяжкі, лаючи дитини.
1
Чи відповідають наші вимоги віку дитини? У маленької дитини немає такого поняття, як терпіння. Їх воля розвивається лише починаючи з 9-10 років. Тому безглуздо вимагати від дошкільника спартанської витримки, ваші прохання найчастіше з самого початку приречені на провал.
2
Чи розуміємо ми причини певної поведінки дитини? Чи приймаємо до уваги його потреби і інтереси? Погляд на проблему з позиції дитини обов`язково призведе, якщо не до бажаного результату, то хоча б до компромісу сторін.
3
Чи завжди ми дивимося на фізичний стан дитини? Можливо він голодний, втомився або стурбований чимось. Якими б смішними нам не здавалися дитячі страхи, до них потрібно ставитися серйозно, і намагатися вирішувати їх на самому початку.
4
Чи не придушуємо ми своїми вимогами природних механізмів розвитку дітей? Спробуйте подивитися на бажання своєї дитини бути скрізь і всюди одночасно, не як ваше покарання, а як щасливу можливість пізнавати цей світ вашій дитині.
5
Чи не здається нам часом, що дитина робить все спеціально на зло нам? Це далеко не так. Просто людська пам`ять крім різної корисної і не дуже інформації, зберігає ще й старі образи. Часто вони спливають і в наших відносинах з дитиною. Забудьте їх, ви вже доросла людина, і не завжди корисно давати здачі кривдникові, особливо коли справа стосується вашого власного дитини.
6
Чи не суперечимо ми фізіологічним особливостям дитини? Якщо ви самі не хочете спати або є, хіба можна змусити вас це зробити одними словами?
7
Чи не перекладаємо ми свої промахи на дитину? Може виною ваша лінь, забудькуватість або неуважність? Дайте відповідь самому собі чесно на це питання.
8
Чи вміємо ми самі поступатися, домовлятися з людьми, йти на компроміс? Чому ми самі можемо навчити дитину в сфері людських відносин? Що ми робимо для того, щоб дитина прислухалася до нас?
9
Чи не переоцінюємо ми можливості дитини в його уявленнях про небезпеку? Чи можливо в його віці прогнозувати ситуацію і бачити всі можливі наслідки?
10
Чи приймаємо ми в розрахунок індивідуальність дитини? Чи не забуваємо про його особливості, інтереси і бажання?
Поділитися в соц мережах:
Схожі